ВИСТАВКИ

«...дивна Жінка, що танцює з місяцем у парі...»

12 травня 2011р. у місті Львові - перша персональна виставка мистецьких творів

Фотоальбом виставки

Оксана Шевців-Мазур

Художник-графік

Оксана Шевців-Мазур - відома ілюстраторка, має в своєму доробку понад 50 оформлених нею книг, серед яких М.Петренко “Заблуда”,“Жабка-компрачикоска”, М.Чумарна “Цокає годинничок”, “Лумпумчик”, І.Гущак “Мазепа”, “ANNA REGINA”, А.Канич “Коли співає тиша”, М. та С. Дяченки “Спадкоємець”, “Шрам”, “Долина совісті”, Н.Гузєєва “Жила собі Оленка”, І.Лемко “Легенди старого Львова”, І.Андрусяк “Сорокопуди, або як Ліза і Стефа втекли з дому”, Олександр Гаврош “Галуна-Лалуна або Іван Сила на Острові Щастя” і багато інших.

"Мрі­я­ла ста­ти ілюс­тра­то­ром з де­ся­ти ро­ків"

Ві­до­мий у Льво­ві книж­ко­вий гра­фік Ок­са­на Шев­ців-Ма­зур роз­по­ві­дає про особ­ли­вос­ті ро­бо­ти ілюс­тра­то­ра кни­жок


Про книж­ку не го­во­рять за об­кла­дин­кою, тим біль­ше за ма­люн­ка­ми, які роз­та­шо­ва­ні все­ре­ди­ні. Ми ку­пу­є­мо кни­гу, орі­єн­ту­ю­чись на кра­су і ба­гатс­тво тек­сту. Але ж по­годь­тесь, як при­єм­но взя­ти до рук гар­не ви­дан­ня, яке вра­жає не ли­ше зміс­том, а й ху­дож­нім офор­млен­ням. Су­час­ні книж­ки ди­ву­ють май­стер­ніс­тю і ху­до­жньою до­вер­ше­ніс­тю ілюс­тра­цій. Сьо­год­ні "Пог­ляд" ви­рі­шив діз­на­ти­ся, чи важ­ко бу­ти ілюс­тра­то­ром, і як текст кни­ги впли­ває на ро­бо­ту ху­дож­ни­ка. Про це та біль­ше чи­тай­те у роз­мо­ві з книж­ко­вим гра­фі­ком Ок­са­ною Шев­ців-Ма­зур, за пле­чи­ма якої спів­пра­ця з ба­гать­ма ук­ра­їнсь­ки­ми ви­дав­ниц­тва­ми, а та­кож пер­ша пер­со­наль­на вис­тав­ка ро­біт, яку ху­дож­ни­ця пре­зен­ту­ва­ла не­що­дав­но в при­мі­щен­ні "Ук­рсоц­бан­ку".


– Па­ні Ок­са­но, у ва­шо­му до­роб­ку по­над 50 ілюс­тро­ва­них ва­ми кни­жок...


– Са­ме так. Про­те ця циф­ра да­ле­ка від кіль­кос­ті ілюс­тра­цій, які я ство­ри­ла за цей час. Спра­ва в то­му, що кож­не ви­дав­ниц­тво по-сво­є­му ба­чить офор­млен­ня ті­єї чи ін­шої книж­ки. Ме­ні мо­жуть за­мо­ви­ти ли­ше об­кла­дин­ку, а мо­жуть і по­над 100 ілюс­тра­цій для од­ні­єї книж­ки. Та­кож за­леж­но від за­мов­лен­ня ство­рюю або ко­льо­ро­ві, або чор­но-бі­лі ма­люн­ки, бу­ва­ють і ком­бі­но­ва­ні. Зреш­тою, це та­кож за­ле­жить від зміс­ту та те­ма­ти­ки дру­ко­ва­но­го ви­дан­ня.

– Пе­ред по­чат­ком ро­бо­ти над ілюс­тра­ці­я­ми, заз­ви­чай, чи­та­є­те книж­ку?


– Заз­ви­чай, так. Час­то бу­ває, що пот­ріб­но ство­ри­ти не прос­то по­лос­ну ілюс­тра­цію чи роз­во­рот, а об­тіч­ний ма­лю­нок до тек­сту. І, зви­чай­но, най­кра­ще пе­ред тим зро­би­ти ма­кет, де ілюс­тра­ція бу­де роз­та­шо­ва­на з від­по­від­ним до неї тек­стом. Це сво­є­рід­на куль­ту­ра ви­дан­ня дій­сно якіс­ної книж­ки. Ад­же бу­ває і так, що за­мов­ля­ють пев­ну кіль­кість по­лос­них ілюс­тра­цій, а по­тім їх роз­та­шо­ву­ють у кни­зі так, що роз­мі­щен­ня ма­люн­ків не зов­сім від­по­ві­дає тек­сту. У ме­не теж трап­ля­ли­ся та­кі ви­пад­ки, ко­ли ви­дав­ниц­тва не доп­ра­цю­ва­ли над ма­ке­том кни­ги і встав­ля­ли пев­ні ілюс­тра­ції не те що на ін­шій сто­рін­ці, а й в ін­шо­му роз­ді­лі. Для ілюс­тра­то­ра це стає роз­ча­ру­ван­ням, ад­же під час ро­бо­ти над ма­люн­ка­ми дій­сно пе­рей­ма­єш­ся тво­ром і йо­го ге­ро­я­ми, вкла­да­єш у них свою ду­шу.

– А чи на­ди­хає вас текст?


– Є ба­га­то ав­то­рів і є ба­га­то кни­жок, які дій­сно ду­же на­ди­ха­ють. Є й та­кі, що не ду­же. Про­те, це не впли­ває на ін­ди­ві­ду­аль­ний під­хід ілюс­тра­то­ра до кож­ної книж­ки ок­ре­мо. Я на­ма­га­ю­ся сво­ї­ми ілюс­тра­ці­я­ми під­крес­ли­ти, на­сам­пе­ред, текст кни­ги, а вже по­тім уті­ли­ти влас­ні ху­дож­ні ідеї. Для ме­не на­йу­люб­ле­ні­шою те­ма­ти­кою за­ли­ша­ють­ся  ле­ген­ди і міс­тич­ні іс­то­рії, з цим люб­лю пра­цю­ва­ти най­біль­ше. Хо­ча й ро­бо­та над ди­тя­чи­ми кни­жеч­ка­ми при­но­сить не мен­ше за­до­во­лен­ня.

– Ва­ші ілюс­тра­ції до кни­ги Іль­ка Лем­ка "Ле­ген­ди Ста­ро­го Льво­ва" вра­жа­ють тон­кою ху­до­жньою ро­бо­тою і дій­сно пе­ре­да­ють нас­трій ста­ро­го Льво­ва. Чи важ­ко бу­ло пра­цю­ва­ти над цим ви­дан­ням? Чи на­ди­хав вас Львів?

– Львів на­ди­хає зав­жди. І ба­га­тьом львів­'я­нам та гос­тям міс­та важ­ко зі мною в цьо­му не по­го­ди­тись. А ко­ли до цьо­го до­да­ють­ся ще й ле­ген­ди, які спов­не­ні ан­ту­ра­жу ста­ро­го міс­та, йо­го ди­на­мі­ки та міс­ти­ки – це все ра­зом не­а­би­як сти­му­лює твор­чу фан­та­зію, при­му­шує по­ри­ну­ти в той да­ле­кий та за­гад­ко­вий для нас світ по­пе­ред­ніх сто­річ. Я пра­цю­ва­ла над ілюс­тра­ці­я­ми до "Ле­генд…" Іль­ка Лем­ка з нат­хнен­ням, яке да­рує Львів як су­час­ний, так і дав­ній.

– А над якою книж­кою бу­ло пра­цю­ва­ти най­важ­че, або нав­па­ки, най­лег­ше?


– У до­роб­ку кож­но­го ілюс­тра­то­ра трап­ля­ють­ся й ті, й ін­ші. Ме­ні над­зви­чай­но при­єм­но бу­ло пра­цю­ва­ти над кни­гою Олек­сан­дра Гав­ро­ша "Га­лу­на-Ла­лу­на, або Іван Си­ла на Ос­тро­ві Щас­тя", яка за рей­тин­гом Фо­ру­му ви­дав­ців-2010 по­сі­ла тре­тє міс­це се­ред кра­щих кни­жок для під­літ­ків. Це книж­ка са­ма по со­бі ду­же ве­се­ла та оп­ти­міс­тич­на, і ро­бо­та над нею теж бу­ла лег­кою і при­єм­ною. Ще од­на книж­ка, яку хо­четь­ся зга­да­ти, це книж­ка Іва­на Ан­дру­ся­ка "Со­ро­ко­пу­ди, або як Лі­за і Сте­фа втек­ли з до­му", яка теж вий­шла у "Ви­дав­ниц­тві Ста­ро­го Ле­ва".  Бе­зу­мов­но, ці­ка­вою бу­ла ро­бо­та над "Ле­ген­да­ми Ста­ро­го Льво­ва". Вдві­чі при­єм­ні­ше й те, що книж­ка вий­шла дій­сно ба­га­тим і гар­ним по­да­рун­ко­вим ви­дан­ням. Не мо­жу ска­за­ти, що бу­ли кни­ги, з яки­ми ви­ни­ка­ли проб­ле­ми. Ме­ні, зде­біль­шо­го, вда­єть­ся ство­ри­ти те, що праг­не ба­чи­ти ви­да­вець у сво­їй кни­зі, або ж приб­лиз­но те. Як­що ви­ни­ка­ють якісь за­у­ва­жен­ня або по­ба­жан­ня, пра­цю­є­мо над змі­на­ми ра­зом. На­пев­не, ме­ні все-та­ки вда­єть­ся ху­до­жньо від­чу­ти на­пи­са­ний текст.


– Ким ви се­бе вва­жа­є­те на­сам­пе­ред – ху­дож­ни­ком чи ілюс­тра­то­ром?


– Ілюс­тра­то­ром. Ху­дож­ник менш об­ме­же­ний у сво­бо­ді, ніж ілюс­тра­тор. Книж­ко­ва гра­фі­ка має свої за­ко­ни і зро­зу­мі­ло, що ни­ми не вдасть­ся знех­ту­ва­ти під час ство­рен­ня ху­дож­ніх об­ра­зів. Та­кож ро­бо­та ілюс­тра­то­ра за­ле­жить і від людсь­ко­го фак­то­ру, ад­же  є ви­дав­ці, влас­ни­ки, ме­це­на­ти, ав­то­ри, дум­ку яких пот­ріб­но вра­хо­ву­ва­ти. Та­кож є по­ліг­ра­фіч­ні об­ме­жен­ня, які теж нак­ла­да­ють від­би­ток на ро­бо­ту ілюс­тра­то­ра. Звід­си ж і фі­нан­со­ві об­ме­жен­ня. Нап­рик­лад, ви­да­вець не має кош­тів на до­ро­гий па­пір, від­по­від­но пот­ріб­но ство­рю­ва­ти ілюс­тра­цію, що від­по­ві­да­ти­ме та­ко­му фор­ма­ту і виг­ля­да­ти­ме як­най­кра­ще. Або ж нав­па­ки, чор­но-бі­лий ри­су­нок не виг­ля­да­ти­ме гар­но на ін­шо­му па­пе­рі… Тут є ду­же ба­га­то ню­ан­сів, які зо­бов­'я­зу­ють ілюс­тра­то­ра їм під­ко­ря­ти­ся. Але ме­ні це по­до­ба­єть­ся. З де­ся­ти ро­ків мрі­я­ла ста­ти не прос­то ху­дож­ни­ком, а ілюс­тра­то­ром книг. Ме­ні по­щас­ти­ло, моя ди­тя­ча мрія ста­ла спра­вою мо­го жит­тя.

 Галина ЧОП

pohlyad.com/index.php

Роботи художниці