Поль Сезанн
Поль Сезанн

Поль Сезанн

«Я малюю так, як бачу, як відчуваю… а відчуваю я дуже сильно. Інші теж відчувають і бачать, але не відважуються це передати. А я відважуюсь. Мені вистачає сміливості висловлювати свої погляди. Добре сміється той, хто сміється останнім!»  Поль Сезанн.

Поль Сезанн народився 19 січня 1839 року в в Екс-ан-Провансі, містечку на півдні Франції. Його батьки, Луї-Огюст Сезанн та Анна Елізабет Обер, одружилися лише в січні 1844 року. Батько Поля був багатим рантьє, що у 1848 році відкрив перший в Ексі банк.

В 1852 році майбутній художник вступив у Колеж Бурбон, де в 13 років здружився з Емілем Золя, Жаном Батистом Бейлем та Луї Маргі. «Нерозлучні», як їх називали, проводили разом весь свій вільний час. За будь-якої нагоди вони вибиралися на природу. Стверджуючи, що ідуть на полювання. Хоча насправді сумки їхні були повні книжок. Їх об’єднувала любов до літератури – вони обожнювали Віктора Гюго, відкривали для себе поезію  Альфреда де Мюссе. У 1857 році Поль записався у Вільну школу малювання, де познайомився з багатьма місцевими художниками.

У 1858 році Золя залишив Екс і переїхав з матір’ю до Парижа. Розлука була дуже болісною для двох друзів, але вони продовжували спілкуватись у листах.

На вимогу батька в грудні 1858 року Сезанн записується на факультет права в Ексі, але одночасно просить Золя дізнатися про екзамени в Школі красних мистецтв в Парижі. Поль вирішив стати художником, хоч знав, що йому доведеться піти проти волі батька.

У вересні 1861 року Сезанн приїжджає в Париж. Він змушений був жити на 125 франків в місяць, цього ледве вистачало на проживання, їжу та курси малювання. Там Сезанн відкрив для себе визначні музеї, де почав копіювати шедеври старих майстрів. Щоранку він поспішав в Академію Сюїсса на уроки живопису. Вдень він опановував мистецтво малюнка  в майстерні Жозефа Франка Вьєвеля, художника з Екса. Цей «дивний провінціал», «кумедний провансалець», як називав його Піссарро, був впертим і впевненим у собі та не прислухався до жодної критики. Навіть його друг Еміль Золя почувався безсилим проти його впертості: «Довести що-небудь Сезанну – це те саме, що вмовити Нотр-Дам станцювати кадриль!» У вересні 1861 року після провалу на екзамені до Школи красних мистецтв Сезанн повернувся в Екс та кілька місяців працював в банку батька. Але його амбіції художника не згасли, і в листопаді 1862 року він повернувся в Париж, щоб вдруге спробувати вступити до Школи красних мистецтв. Поль продовжує заняття в майстерні Сюїсса, регулярно малює з натури, в Луврі копіює полотна майстрів, а також вивчає картини сучасних художників в музеї Люксембург. Батько і надалі не вірив в мистецьке покликання сина та вважав його невдахою, що не здатний досягти визнання. Щоб і далі мати можливість продовжувати малювати, Сезанн звертався по допомогу до Золя та Бейлі, які час від часу підтримували його матеріально.

Завдяки дружбі з Піссарро Сезанн почав писати картини на пленері. Але незважаючи на всі старання художника, Салон раз за разом відхиляв всі пропоновані роботи. Та Сезанн з іще більшою впевненістю відчуває, що повинен іти обраним шляхом. «От і добре! Вони ще отримають по фізіономії від вічності», - писав він. Невизнання з боку офіційного середовища художників, а також його власне небажання входити в коло імпресіоністів призвело до того, що Сезанн стає все більш самотнім.

В 1869 році Сезанн познайомився з дев’ятнадцятирічною моделлю Ортанс Фіке, від якої у нього пізніше народиться троє синів. Лише мати знала про цей зв’язок, який Поль старанно приховував від батька.

В 1874, а потім в 1877 році Сезанн брав участь у першій і третій виставках імпресіоністів. Його твори стали мішенню для нападок критиків. Однак художник лишився вірним собі, але ще більше замкнувся. Батько, який відкривав листи Поля, в 1878 році дізнався про існування Ортанс і внука Поля. Він погрожував позбавити сина спадку, якщо той відмовиться одружитись з Ортанс. Але на той час почуття Сезанна до мадемуазель Фіке згасли… В 1886 році Сезанн посварився із Золя. Він не впізнавав друга своєї молодості в молодому успішному письменникові, який, на думку Сезанна, «занадто добре влаштувався». Останньою краплею став роман Золя «Творчість», головним героєм якого був художник-невдаха зі схильністю до самогубства. Сезанн впізнав у ньому себе… Це вразило його до глибини душі. Того ж року Сезанн одружився з Ортанс . Після смерті батька він отримав частину спадку, що нарешті  дало можливість не турбуватись про заробляння грошей, а повністю присвятити себе мистецтву.

В 1897 році померла мати художника, і через два роки Сезанн залишив дім батьків в Жа де Буффан і переїхав в Екс. Він купив майстерню за містом і жив в товаристві мадам Бремон – своєї єдиної служниці. Сезанну здавалося, що тільки самотність дозволить йому повністю присвятити себе роботі. В той період до художника почало приходити визнання. У віці 63 років він зізнавався: «Я стою лише на початку свого шляху».

15 жовтня 1906 року Сезанн працював на пленері. Під час етюдів його застала гроза. Він првів кілька годин під зливою, а коли нарешті опинився вдома, то почувався вкрай погано.. Його стан швидко погіршувався. Мадам Бремон вже не справлялася з доглядом за художником.. 22 жовтня вона відправила телеграму дружині  Сезанна та його сину про те, що стан хворого критичний.

 Сезанн помер від запалення легенів наступного ранку, 23 жовтня 1906 року, так і не дочекавшись приїзду сім’ї…

«Завоювати Париж одним яблуком» - таку мету поставив перед собою молодий Поль Сезанн. Та повинно було прийти ХХ століття, щоб його геній був достойно оцінений. Не визнаний за життя, сьогодні він вважається найбільш новаторським художником ХІХ століття. Його творчість послужила поштовхом до появи багатьох сучасних напрямків живопису.

Натюрморт з драпіровкою, близько 1899р., п.о., 53х72, Санкт-Петербург, Ермітаж
Натюрморт з драпіровкою, близько 1899р., п.о., 53х72, Санкт-Петербург, Ермітаж
Автопортрет з палітрою
Автопортрет з палітрою, близько 1885-1887, п.о., 92х73, Цюріх, Колекція Е.Г.Бюрле
Сучасна Олімпія
Сучасна Олімпія, близько 1873р., п.о., 46х55,5, Париж, Лувр
Дама в голубому, близько 1899р., п.о., 88,5х72, Санкт-Петербург, Ермітаж
Дама в голубому, близько 1899р., п.о., 88,5х72, Санкт-Петербург, Ермітаж
Картярі
Картярі, 1892рр., п.о., 45х57, Париж, Музей Орсе
Гора Сент-Віктуар, близько 1885-1887рр., п.о., 65х81, Нью-Йорк, Музей Метрополітен
Гора Сент-Віктуар, близько 1885-1887рр., п.о., 65х81, Нью-Йорк, Музей Метрополітен
Цибулини і пляжка, 1895-1900рр., п.о., 66х81, Париж, Лувр
Цибулини і пляжка, 1895-1900рр., п.о., 66х81, Париж, Лувр
Мадам Сезанн в оранжереї, 1891-1892рр., п.о., 92х73, Нью-Йорк, Музей Метрополітен
Мадам Сезанн в оранжереї, 1891-1892рр., п.о., 92х73, Нью-Йорк, Музей Метрополітен
Каштанові дерева в Жа де Буффан, 1885-1887рр., п.о., 73,8х93, Міннеаполіс, Художній інститут
Каштанові дерева в Жа де Буффан, 1885-1887рр., п.о., 73,8х93, Міннеаполіс, Художній інститут
Дівчина біля піаніно
Дівчина біля піаніно (увертюра до "Тангейзеру"), близько 1868-1869рр., п.о., 57х92, Санкт-Петербург, Ермітаж
Кухонний стіл
Кухонний стіл, 1888-1890рр., п.о., 65х91, Париж, Лувр
Натюрморт, близько 1879р., п.о., 43,5х54, Копенгаген, Державний художній музей
Натюрморт, близько 1879р., п.о., 43,5х54, Копенгаген, Державний художній музей