Уільям Тернер, Автопортрет, бл. 1799, 73,7х58,4, Галерея Тейт, Лондон
Автопортрет, бл. 1799, 73,7х58,4, Галерея Тейт, Лондон

Уільям Тернер

Свідчень про життя Уільяма Тернера збереглося не дуже багато, та й ті – доволі суперечливі. Судячи із свідчень одних сучасників, він був мізантропом і циніком, інші вважали його щедрим і чутливим, треті взагалі не могли описати його характер. Сам Тернер старанно приховував своє особисте життя і навмисне спотворював факти біографії, вважаючи, що найкраще про нього розповість його творчість…

Підлягає сумнівам вже сама дата народження Тернера. Точно відомо, що художник з’явився на світ у 1775 році, і сам він все життя стверджував, що ця знаменна подія співпала з Днем святого Георга, покровителя Англії, тобто сталася 23 квітня, однак жодних документів, що б це підтверджували, не збереглося. Не виключено, що художник міг це вигадати, адже 23 квітня народився великий Шекспір, якого Тернер обожнював! Щодо місця народження живописця, то за офіційною версією  це Лондон. Однак сам Тернер в різні періоди життя називав місцем свого народження різні регіони Англії – особливо, якщо місцеві пейзажі в той момент викликали у нього захват!

Батько Тернера був власником перукарні, серед клієнтів якої було багато художників, граверів и просто заможних поціновувачів мистецтва. Тому не було нічного дивного в тому, що містер Тернер розвісив на стінах салону перші акварелі свого сина и став продавати їх по два-три шилінга за штуку. Ці малюнки являли собою копії з модних тоді топографічних видів живописних місцевостей, замків. Руїн, архітектурних пам’яток Лондона. Батько розглядав таке заняття сина не просто як розвагу, а і як можливість непоганого заробітку. Взагалі Уільям був працьовитою та слухняною дитиною, не спричиняв батькам жодних клопотів, крім однієї: він був відчайдушним сміливцем, вічним шукачем пригод, а що приятелі дали йому прізвисько Князь Скель. Не раз у житті Тернеру доведеться ризикувати, але і страшний шторм, і грандіозну пожежу він сприйматиме лише як чергове випробування для себе!

За рекомендаціями деяких художників, що помітили малюнки Тернера, в грудні 1789 року хлопчика приймають до Королівської Академії мистецтв. І з самого початку талантом Тернера захоплюються професори, а його однолітки ставляться до нього так, ніби він не звичайний учень, а видатний художник, визнаний у всьому світі! Але це не позначилося на характері Уільяма – він залишився скромним і доброзичливим до всіх.

В 1790 році 15-річний художник вперше виставляє в Королівській Академії одну зі своїх акварелей і отримує позитивні відгуки. З тих пір він регулярно виставляв свої картини на цій щорічній виставці, а у 1802 році став наймолодшим дійсним членом Академії за всю її історію. Чим більшого успіху досягає Тернер, тим старанніше працює. В 1792 році в пошуках натхнення художник  відправляється в Уельс, звідки привозить безліч ескізів. У 1804 році Тернер відкриває власну галерею.  Оскільки він був настільки захоплений роботою, часу на особисте життя майже не залишалося. Про цю сторінку біографії до нас дійшли дуже суперечливі свідчення. Відомо, що у Тернера були дві дочки – Евеліна і Джорджіана. Що народилися відповідно у 1799 та 1802 роках. Матір’ю дівчаток вважається Сара Денбі, однак деякі дослідники вважають, що не Сара, а її племінниця Анна була подругою художника… В кінці 1807 року Тернеру пропонують посаду професора перспективи Королівської Академії, що свідчить про повагу колег та визнання його значущості в мистецтві.

Після майже десятирічного періоду захоплюючих подорожей Європою (1820-1830) художник оселяється в лондонському робітничому кварталі Челсі на узбережжі Темзи. Він живе в скромному будиночку, підвал якого облаштовує під майстерню. Він орендував дім у Софії Бут, яка, за деякими свідченнями, була на той момент його подругою. Збереглися її спогади про те, як Тернер працював: «Картини стояли в ряд, і кожен день починався з того, що він підходив до однієї. Щось підправляв, потім працював над другою, переходив до третьої. Повертався до першої – і так по колу…» В кінці сорокових років Тернер починає відчувати втому від виснажливого ритму роботи, який сам собі нав’язав, але зупинитися і відпочити вважає неможливим: він страждає від усвідомлення того, що сили вже не ті, а зроблено так мало…  У 1850 році стан здоров’я 75-річного художника різко погіршується. Він помер 19 грудня 1851 року. Згідно заповіту Тернера. Він був похований біля каплиці святого Павла в Лондоні, поруч з іншим видатним художником  - сером Джошуа Рейнолдсом, на алеї національних героїв Англії.

Уільям Тернер є видатним представником англійського романтизму, оригінальність якого полягає в максимально точному зображенні природи, представленої не в статиці, а в русі, і нерідко доповненої присутністю людини. Особливо вдавалося Тернеру передати в своїх роботах силу природної стихії. Багатогранний талант, прагнення до власного стилю в поєднанні з глибоким осягненням традицій старих майстрів, сміливі колористичні експерименти, принесли Тернеру всесвітню славу, майже не можливу для художника-пейзажиста початку ХІХ століття.

Інтер’єр Сальсбруцького кафедрального собору, 1802-1805
Інтер’єр Сальсбруцького кафедрального собору, 1802-1805
Кафедральний собор в Лінкольні, 1795
Кафедральний собор в Лінкольні, 1795
Лавина в Грінсоні, 1810
Лавина в Грінсоні, 1810
Наближення Венеції, 1843
Наближення Венеції, 1843
Рим. Колізей, 1820
Рим. Колізей, 1820
Венеція. Сан Гуірджіо із Догани, схід сонця, 1819
Венеція. Сан Гуірджіо із Догани, схід сонця, 1819
Венеція. Великий канал
Венеція. Великий канал
Вічний спокій. Похорони в морі, 1842, 87х86, Галерея Тейт, Лондон
Вічний спокій. Похорони в морі, 1842, 87х86, Галерея Тейт, Лондон
Вид з тераси замку Хорнбі
Вид з тераси замку Хорнбі
Замок Віндзор на Темзі
Замок Віндзор на Темзі