Автопртрет, п., о., 1759, 76,2 x 63,5, Національна портретна галерея, Лондон
Автопртрет, п., о., 1759, 76,2 x 63,5, Національна портретна галерея, Лондон

Томас Гейнсборо

«Пишу портрети, оскільки треба на щось жити, пейзажі – тому що люблю це, музикою ж займаюсь за покликом серця», - Томас Гейнсборо.

Художник народився в травні 1727 року в Садбері (графство Суффолк). Джон Гейнсборо, батько Томаса, успішно торгував сукном не лише в Англії, але й у Франції та Голландії. Подружжя Гейнсборо мешкало у великому будинку та виховувало дев’ятьох дітей, в сім’ї завжди був достаток, і кожен міг дозволити собі займатися улюбленим хобі. Батько, наприклад, брав уроки фехтування, тоді як мати любила живопис і часто брала з собою на натурні замальовки маленького Томаса. Хлопчик ані на хвилину не розлучався з альбомом для ескізів, де доволі точно та не по роках зріло зображував сільські види Суффолка – на превелику радість матері, якій він безмежно довіряв.

Для навчання живопису тринадцятирічний Томас відправляється в Лондон. У 1740 році він поступає в учні до відомого французького гравера и рисувальника Юбера Гравело. Вже через рік Гейнсборо стає підмайстром Гравело і нерідко виконує найважливіші фрагменти гравюр, демонструючи найвищий клас володіння цією технікою. Одночасно він відвідує лекції в Академії святого Мартіна, де знайомиться з Френсісом Хейменом і скоро стає його учнем.

Близько 1745 року вісімнадцятирічний Томас переїжджає у майстерню на Хаттон Гарден. Художник займається  реставраційними роботами, а також , на замовлення торгівцями творів мистецтва, створює копії полотен великих майстрів минулого. Завдяки цьому заняттю Гейнсборо має можливість познайомитися з голландською пейзажною традицією. Котра знайде відображення в його перших самостійних живописних спробах.

Під час одного з візитів додому в Садбері Гейнсборо познайомився з Маргарет Бур. Своєю майбутньою дружиною. Завдяки Джорджу Вільямсу Фулшеру, біографу Гейнсборо, ми знаємо передісторію цього шлюбу. Прекрасна міс Бур попросила Гейнсборо написати її портрет. «Сеансів позування було дуже багато, і тривали вони довше, ніж передбачалось, - зазначає біограф. – Скоріш за все, для Томаса було приємним спілкування з моделлю, і він навмисне затягував процес. Але рано чи пізно робота над портретом повинна була завершитись, а він так і не наважувався зізнатися міс Бур в своїх почуттях. І тоді молода дама виявила ініціативу, делікатно натякнувши майстру, що, якщо йому так не хочеться розлучатися з її портретом, то можливо варто було би спробувати заволодіти оригіналом. Цього натяку виявилося достатньо. Щоб уже під час наступної зустрічі Гейнсборо запропонував міс Бур руку і серце». Церемонія шлюбу відбулася 15 липня 1746 року в Лондоні. Художнику на той час було 19 років. А його молодій дружині на рік менше. Протягом наступних двох років подружжя мешкало в Лондоні, а 1748 року, після смерті батька Гейнсборо, оселилися в Садбері. У 1748 році народжується їхня перша дочка Мері, а через чотири роки – друга дочка – Маргарет. Родина переїжджає в Іпсвіч – маленьке живописне містечко, розташоване в 25 кілометрах від Садбері, що було улюбленим місцем відпочинку англійської аристократії. Художник доволі швидко знаходить широке коло солідної клієнтури, и більшу частину його заробітків складають гонорари за портрети, причому ціни у нього значно нижчі, ніж у його лондонських колег. Так, якщо столичні художники брали за погрудний портрет близько 30 гіней, то Гейнсборо просив 15.

У 1759 художник залишає Іпсвіч і відправляється в курортний Бат, де на той час оселилися дві його сестри з сім’ями. В його нову майстерню відразу ж направилася респектабельна публіка. Художник працює в маєтках столичних аристократів; під час роботи в маєтку Уілтон він був вражений наявними роботами ван Дейка, знайомство з якими стало поворотним в його творчості. Прагнучи догодити витонченим смакам своїх замовників, Гейнсборо виробляє свій парадний і елегантний «великий стиль», значною мірою заснований саме на вивченні творів фламандського майстра. Незважаючи на те, що художник живе та працює в провінції, він підтримує контакти зі столичним художнім бомондом і регулярно влаштовує в Лондоні персональні виставки. У 1768 році Гейнсборо обирають членом-засновником новоствореної Королівської академії. З того часу погрудний портрет пензля Гейнсборо коштує вже 60 гіней, а портрет в повний зріст – не менше ста…

Однак стосунки художника з дружиною на той час значно погіршилися…  Місіс Гейнсборо, за свідченнями біографів, мала жахливий характер – вона була капризною, егоїстичною и постійно дорікала чоловікові, що він не може забезпечити їй той рівень життя, на який вона розраховувала…

Гейнсборо щорічно виставлявся в Королівській академії в Лондоні, однак у 1773 році він забирає звідти всі свої роботи, мотивуючи своє рішення невдалим розміщенням картин. І навіть переїхавши невдовзі з Бату назад в Лондон, художник ще кілька років відмовлявся виставляти свої роботи в столиці. Водночас число замовлень неухильно зростало, і невдовзі слава його досягла королівського двору. Відомо, що сам англійський монарх Георг ІІІ неодноразово відвідував Гейнсборо і в його лондонській майстерні, і в заміському маєтку Річмонд Хілл, який майстер спеціально придбав для того, щоб мали можливість побути на самоті і відпочити від столичної суєти. Зберігся лист до приятеля Вільяма Джексона, в якому художник скаржиться на тотальну зайнятість і мріє про те, щоб оселитися в маленькому селищі, забути про портрети  і цілими днями грати на віолончелі та малювати пейзажі. Гейнсборо насправді був дуже обдарованим віолончелістом та цінував товариство професійних музикантів – його близькими друзями були композитори Карл Фрідріх Абель та Йоганн Крістіан Бах (син великого Йоганна Себастьяна Баха). Музичний талант батька. На відміну від художнього, повною мірою успадкували його доньки: Маргарет прекрасно грала на клавесині, а Мері – на гітарі.

У 1784 році після тривалої перерви Гейнсборо відправляє свої картини на виставку до Академії і знову стикається з несправедливим ставленням до себе. За наказом президента Академії Джошуа Рейнолдса, який не міг змиритися з популярністю Гейнсборо, картини були розташовані майже під самою стелею, що апріорі мало означати їхню меншовартість. Остаточно посварившись з колегами-академіками, Гейнсборо влаштовує постійно діючу експозицію у власній майстерні в Шомберг Хаусі на Пелл-Мелл.

Весною 1788 року художник застудив шию. Тривале лікування було безрезультатним, на шиї утворилася велика пухлина, і лікарі прийшли до висновку, що у Гейнсборо рак. Після кількох місяців страждань 2 серпня 1788 року майстер залишає цей світ у віці шести десяти одного року…  На траурній церемонії прощання зі своїм колегою та постійним конкурентом Джошуа Рейнолдс у своїй промові  нарешті віддав йому належне. «Якби наша нація, - сказав він, - створила достатньо талантів для того, щоб називатися англійською школою живопису, ім’я Гейнсборо перейшло б до нащадків серед найперших імен творців її слави».

Томас Гейнсборо осягнув славу найвидатнішого портретиста свого часу. Одухотвореність, поетичність, музикальність художника дозволяли йому побачити в своїх моделях витонченість душевного настрою, передати їх фізичну і духовну красу. Виявляючи безумовний талант портретиста,  Гейнсборо, тим не менш, протягом усього життя писав пейзажі і увійшов в історію світового мистецтва не лише як самобутній портретист, але і як провісник тріумфу англійської пейзажної школи ХІХ століття.

Розмова в парку, п., о., бл.1740, 68х73, Лувр, Париж.
Розмова в парку, п., о., бл.1740, 68х73, Лувр, Париж.
Джон Плампін, п, о., бл.1753-1755, 60,3х50,2, Національна галерея, Лондон
Джон Плампін, п, о., бл.1753-1755, 60,3х50,2, Національна галерея, Лондон
Пейзаж Суффолка, п., о., бл.2750, 95х65, Музей історії мистецтва, Відень
Пейзаж Суффолка, п., о., бл.2750, 95х65, Музей історії мистецтва, Відень
Містер и місіс Ендрюс, п.,о., 1748-1749, 119х70, Національна галерея, Лондон.
Містер и місіс Ендрюс, п.,о., 1748-1749, 119х70, Національна галерея, Лондон.
Місіс Сара Сіддонс, п., о., 1785, 99,5х126, Національна галерея, Лондон
Місіс Сара Сіддонс, п., о., 1785, 99,5х126, Національна галерея, Лондон
Портрет дами в голубому, п., о., 1777-1779, 76х64, Ермітаж, Санкт-Петербург.
Портрет дами в голубому, п., о., 1777-1779, 76х64, Ермітаж, Санкт-Петербург.
Портрет художника з дружиною та дочкою, п., о., бл.1748, 70,5х92,1, приватна колекція
Портрет художника з дружиною та дочкою, п., о., бл.1748, 70,5х92,1, приватна колекція
Річковий пейзаж,п., о., 1768-1770, 168х119, Художній музей, Філадельфія.
Річковий пейзаж,п., о., 1768-1770, 168х119, Художній музей, Філадельфія.