Автопортрети

Автопортрет, бл. 1889, 40,5х32,5 см. Музей Д’Орсе, Париж
Автопортрет, бл. 1889, 40,5х32,5 см. Музей Д’Орсе, Париж
Автопортрет біля мольберту, бл. 1879-1880, 88,9х116,2 см. Приватна колекція
Автопортрет біля мольберту, бл. 1879-1880, 88,9х116,2 см. Приватна колекція

Гюстав Кайботт

Гюстав Кайботт за життя не знав слави, на яку заслуговував. Лише в другій половині ХХ століття його талант і творчий спадок отримали належне визнання. Специфічній манері цього художника властивий оригінальний і водночас близький до принципів імпресіонізму реалізм. Кайботт вважався митцем, що не піддається однозначній класифікації. Володіючи значними статками, він зробив неоціненний внесок в розвиток і популяризацію імпресіонізму в якості невтомного організатора експозицій та щедрого мецената друзів-художників.

Родина Кайботт походить з Нормандії. Ще прадід Гюстава заснував у невеликому містечку підприємство, яке торгувало текстилем. Його швидкий та успішний розвиток забезпечив наступним поколінням значні статки. Коли 19 вересня 1848 року народився Гюстав, його батьки вже переїхали до Парижа. Батько, Марсель Кайботт, володів монополією на поставки сукна для французької армії, керував сімейним підприємством, а також виконував обов’язки судді Торгового трибуналу. Мати Гюстава, Селест Дофресне, була третьою дружиною Марселя; пізніше у Гюстава народяться ще два молодших брата.

В 1857-1862 роках Гюстав вчиться в славетному ліцеї Луї-ле-Гран, він – прекрасний ученик, виявляє особливий інтерес до гуманітарних наук, а за відмінне навчання отримує численні нагороди. Потім він вивчає право в Сорбонні. Однак сімейні статки, які він має успадкувати від батька, зовсім не цікавлять юнака. З дванадцяти років він використовує кожну можливість, щоб малювати, і ця пристрасть з роками лише посилюється. Після закінчення навчання він серйозно замислюється над тим, щоб присвятити себе живопису. Батько не лише не заперечує цьому, але й облаштовує для сина майстерню в сімейному маєтку. Однак усі плани молодого Кайботта змінює початок франко-пруської війни у 1870 році – його мобілізують на фронт. Лише наступного року після демобілізації він разом з братами Альфредом та Рене їде до Швейцарії та Норвегії, а після повернення вирішує складати вступний іспит в Академію мистецтв. Кайботт бере уроки у прекрасного художника-портретиста Леона Бонна. Однак Гюстава не захоплює академізм, натомість дуже рано в його живописі з’являються риси, що наближають його до імпресіоністів. Він багато працює під час подорожі до Італії у 1872 році, а після повернення натхненно пише пейзажі в околицях сімейної резиденції в передмісті Парижа. В березні 1873 року Кайботт вступає до Паризької академії мистецтв, однак залишається там недовго – у Гюстава вже зовсім інші ідеї, його все більше цікавить імпресіонізм. Едгар Дега вводить Гюстава в коло цих художників. У 1875 році під час продажу творів імпресіоністів. Організованого в аукціонному домі Готель Друо, Кайботт купує «Куточок над річкою» Клода Моне. Це стало початком великої колекції творів, якими він захоплюється та збирає як заради задоволення колекціонера, так і заради свідомої допомоги молодим художникам. У 1876 році Огюст Ренуар та Анрі Руар особисто запрошують Кайботта взяти участь в другій виставці імпресіоністів, і художник з ентузіазмом долучається до організаційного процесу. Кайботт протягом багатьох років залишається вірним імпресіоністам. Однак поступово серед художників з’являються непорозуміння – основним питанням, що викликає суперечки, є участь в офіційному Салоні. Кайботт як може намагається запобігти розпаду групи. Безуспішно…

В цей же період Кайботта переслідують і сімейні драми.  Через два роки після смерті батька, у 1876 році Гюстав втрачає 26-річного брата Рене, а в 1878 році помирає і мати… Три брата – Альфред, Гюстав і Марсель – стають спадкоємцями величезних статків. Марсель і Гюстав облаштовують собі життя удвох в квартирі на бульварі Османн. Брати починають колекціонувати поштові марки; через багато років їхня величезна колекція буде продана за 400 000 франків – еквівалент 32 мільйонів сучасних франків! В той же час Кайботт починає цікавитися парусним спортом, стає членом паризького яхт-клубу, а у 1877 році купує свою першу яхту. В наступному сезоні він бере участь в регатах та отримує багато нагород. Він постійно змінює яхти, у 1880 році він стоїть коло штурвалу найрозкішнішої та найшвидшої яхти на Сені «Кондор», що плаває під прозорими парусами з білого шовку...

Живопис, парусний спорт, філателія… Таким різноманітним захопленням Кайботт може присвячувати свій час завдяки статусу рантьє. Крім того він багато допомагає матеріально своїм друзям-художникам. Кайботт до останнього продовжує боротьбу за об’єднання групи імпресіоністів, але конфлікти продовжуються, і в кінці кінців він опускає руки. З 1888 року художник тримається осторонь. Більшу частину року живе в своїй віллі в Пті Женневійє. Разом з ним в цивільному шлюбі живе актриса Шарлот Бертьє. Там Кайботт присвячує себе живопису, парусному спорту та роботі в саду – трьом захопленням, які приносять йому однакове задоволення. На жаль, безтурботне життя триває недовго. 21 лютого 1894 року Гюстав Кайботт раптово помирає, ймовірно, від крововиливу в мозок. Йому було 45 років. Кількість людей, що прийшли на похорон, була такою великою, що багатьом навіть близьким друзям довелося стояти перед церквою…

Майже за двадцять років до смерті Кайботт заповів французькій державі свою колекцію з 69 творів імпресіоністів: 19 картин Піссарро, 14 Моне, 10 Ренуара, 9 Сіслея. 7 Дега, 5 Сезанна, 4 Мане і одне власне полотно. Ці картини діють уявлення про революцію, яку здійснили імпресіоністи, переосмисливши всі художні жанри та заклавши основи сучасного мистецтва.

Дощовий день в Батіньйольському кварталі, п., о., 1877, 212,2х276,2 см. Художній інститут, Чікаго
Дощовий день в Батіньйольському кварталі, п., о., 1877, 212,2х276,2 см. Художній інститут, Чікаго
Старий Маглуар на дорозі з Сен-Клер в Етрета, 1884, 65х54 см. Приватна колекція
Старий Маглуар на дорозі з Сен-Клер в Етрета, 1884, 65х54 см. Приватна колекція
Гребці, 1877, 81х116 см. Приватна колекція
Гребці, 1877, 81х116 см. Приватна колекція
Вітрильники в Аржантеї, бл. 1888, 65х55,5 см. Музей Д’Орсе, Париж
Вітрильники в Аржантеї, бл. 1888, 65х55,5 см. Музей Д’Орсе, Париж
Міст Європи, 1876, 124,7х180,6 см. Музей Пті Пале, Женева
Міст Європи, 1876, 124,7х180,6 см. Музей Пті Пале, Женева
Балкон, бульвар Османн, 1880, 69х62 см. Приватна колекція
Балкон, бульвар Османн, 1880, 69х62 см. Приватна колекція
Молодий чоловік за піаніно, 1876, 80х110 см. Приватна колекція
Молодий чоловік за піаніно, 1876, 80х110 см. Приватна колекція