Ян Матейко

Із роду «самоуків», що «мислять образами»...

Ім'я Яна Матейка є поряд із такими визначними будителями польського відродження, як письменники Адам Міцкевич, Юліуш Словацький, Болеслав Прус, композитор Фредерік Шопен... 24 червня 2008 року виповнилося 170 років із дня народження цього найвидатнішого польського живописця історико-патріотичного жанру, портретиста.

ПЕРША КАРТИНА— У 15 РОКІВ.

Він народився 1838 року у «вільному місті» Кракові. Батько працював приватним вихователем і вчителем музики. Ян був дев'ятою дитиною у сім'ї (з одинадцяти). Мати рано померла, тож виростав хлопець у своєї тітки Анни Замойської. На виховання юнака великий вплив мав його старший брат Францішек.
Коли Янові виповнилося 14 років, він почав вивчати живопис у Краківській академії мистецтв. І вже через рік написав свою першу картину «Урочиста видача Жолкевським братів Шуйських на сеймі у 1611 році» (антиквар купив її тоді за 3О гульденів). Серед учителів Матейка були Войцех Корнелі Заттлер та Владислав Люшкевич.
Уже в ті роки одне око Матейка вразила хвороба, але це не завадило йому стати найталановитішим учнем Академії. Після закінчення студій у 1858 році він вчився два роки у Мюнхені. Після короткого перебування у Відні повернувся до Кракова і 1873 року став директором Краківської академії мистецтв.
Ян Матейко був обдарований стійким характером, особливо сильною патріотичною свідомістю, яка і скеровувала його творчість протягом життя. Демократ за переконанням, щирий католик, він завжди був готовий допомагати будь-кому. Вірний та лояльний у приятельських стосунках, а водночас упертий, амбітний, дратівливий, що часто шкодило художникові у контактах із людьми, яких він найчастіше намагався уникати. Він був із того роду «самоуків», що «мислять образами», повний захоплення та творчої винахідливості.
Спочив Матейко у Кракові 1 листопада 1893 року, похований тут на Раковицькому цвинтарі. Будинок художника перетворено на музей.

«МАЛЬОВАНА ДРАМА» ІСТОРІЇ.

Починав Матейко як релігійний художник, але після невдалого польського повстання присвятив творчість історичним подіям. У цій серії митця можна відзначити такі фундаментальні роботи, як «Битва під Ґрюнвальдом» (мальована протягом трьох років і куплена навіть незакінченою варшавським банкіром за 45 тисяч злотих), «Баторій під Псковом», «Костюшко під Рацлавицями», «Дзвін Сиґізмунда», «Пруська данина», «Проповідь Скарги».
1869 року Ян Матейко продемонстрував широкому загалу картину «Люблінська унія» (її вважають неперевершеним шедевром історичного живопису), за яку отримав 1870 року в Парижі вищу нагороду Франції — орден Почесного легіону (вкрай рідкісний випадок вшанування іноземця в історії цієї країни). Грандіозне полотно (289 см на 512 см; 35 осіб) відобразило подію 28 червня 1569 року — в місті Любліні в ренесансному замку підписували унію двох країн: Польського королівства і Великого князівства Литовського, коли у Старому Світі з'явилася держава Річ Посполита. До речі, картина «Люблінська унія» до початку Другої світової війни була частиною експозиції Музею князів Любомирських у Львові, потім її переховували польські патріоти. А вже після 1945 року вона опинилася в Національному музеї у Варшаві.
Творчість Яна Матейка розглядають ще як «мальовану драму» історії Польщі. У цьому контексті, зокрема, представлена козацька тематика. Це два олійні твори — «Вернигора» (остаточний варіант з'явився 1884 року і мав кілька версій назви: «Лірник», «Пророцтво українського лірника»; оригінал картини переховують у Національному музеї в Кракові) та «Богдан Хмельницький із Тугай-беєм під Львовом» (інші версії назви — «Гетьман Хмельницький з Тугай-беєм і козацько-татарською ордою при облозі Львова» або «Хмельницький під Львовом»), До того, як приступити до праці над цими полотнами, Матейко кілька років працював над ескізами. Зокрема, на початку 70-х років XIX століття з'явилося настінне зображення у Підгорецькому замку — «Хмельницький у Корсуні», 1870-го — робота «Легенда про Вернигору», 1874 року був написаний олійний портрет «Гетьман Остафій Дашкевич», а 1877-го на сторінках часопису «Клоси» надруковано портрет Богдана Хмельницького, виконаний у техніці деревориту.

ГОРДІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЇ.

Дотепер невідомо, чому 1927 року ієрархи вірменської церкви запросили львівського художника Генріка Розена розписати внутрішні стіни кафедрального собору (адже у місті було тоді чимало значно іменитіших митців). У величезній над-вівтарній картині-діорамі «Таємна вечеря» легко можна впізнати письменника Адама Чарторийського, вченого Володимира Дзедушицького, Іоанна Шептицького (батько митрополита Андрея), а також художника Яна Матейка.
Іменем останнього названо одну з вулиць Львова. У колекції Львівської галереї мистецтв на вулиці Стефаника, З, яка налічує понад 53 тисячі творів ХІV-ХХ століть, до найбільш цінних належить і збірка європейського мистецтва. Гордість постійної експозиції — твори уславлених майстрів Рубенса, де ла Тура, Гойї, а також Матейка...


Людмила РИБОТЕЦЬКА