Токарська Ірина, 2009р.

Виставкова діяльність:

Спільні виставки

1996р. Академічний дім "Планета", м. Луцьк
1998р. "Три виміри", м. Львів, м. Краків
1999р. Галерея "Яровіт", м. Львів
2000р. "Sacrum", Музей етнографії та художнього промислу, м. Львів
2003р. "Ця вічна мить", Центр української книги, м. Львів
2008р. "Мальовнича Україна", м. Дніпропетровськ

Персональні виставки

1996р. Галерея "Крайня хата", м. Луцьк
2003р. "Голосно", Львівський національний університет ім. Івана Франка, м. Львів
2004р. "Розмови з квітами", Музей етнографії та художнього промислу, м. Львів
2008р. "Обряд споглядання: квіти", Музей народної архітектури та побуту, м. Львів
2009р. "Занурення у квіти" Арт - галерея ЗАТ "Технопарк ЛЗТА", м. Львів

Ірина Токарська

Малярство на склі

Прогулянка

Прогулянка

Високо на горі

Високо на горі

Букет з гарбузовим листком

Ключик від дому

Квіти з метеликом

Квіти і листя

Квіти і листя

Квіткова містика

Квіткова містика

Завертає на осінь

Завертає на осінь

|1-8| |9-16| |17-24| |25-29| наступна остання
Показую результати 1 до 8 3 29; сторінка 1 з 4

Витинанка

Творення образу природи – це не втеча від
реалії життєвої, а якраз навпаки - повернення
до того джерела, що з’явило нас, вибавило десь
у своїх колисках, своїх гніздах і відпустило. Лети,
але ж повертайся...
І повертаємся, якщо вміємо
дивитися - видивлятися - вдивлятися - вбачати -
виокремити, виокреслити – вилущити – розгледіти, бачити,
якщо вчили нас
слухами - вслухатися - прослуховувати - вчувати -
дочути - вислухати - чути
І тоді, вкотре - подивування за подивуванням:
пташиного співу не повторити (спротуйте); а барви
і матерія пір'їнок, а диво розправлених крил, а дорога
з Вирію саме до свого гнізда;
і вкотре - глибина мовчання риб - містичних дзеркалець
підводних.
А квіти, вкотре? Квітам цілувати прохолоду пелюсток і
задивлятися у глибину розпуску, зчитувати тонку почуттєву
лінію прожилок;
вкотре занурюватися у рослинні гущавини і дивуватися кожній
мурасі, засолодженій нектаром квітковим, кожній хмарині крізь
мереживо листяне, кожному відблиску сонячному у росині
малій.
А коли пролітає барвистий метелик, за ним залишається ледь -
помітна кольорова дорога. Бачили? А я бачила.
І тоді - вкотре...